Сторінки

3 квітня 2012 р.

Someday....

Знайшла на просторах інтернету чудову, сентиментальну і таку реалістичну історію в картинках про маму і донечку ))) 
я думаю кожен впізнає тут себе )) принаймі мені ця історія дуууже близька )) 



Однажды я пересчитала и расцеловала все твои маленькие пальчики....

Однажды, когда падал первый снег,я подняла тебя вверх на руках, и смотрела как снежинки тают на твоей нежной, детской коже...
Однажды, мы переходили через дорогу и ты крепко держала меня за руку...

Тогда ты была совсем ещё маленькая.........а теперь ты большая...

Иногда, когда ты спишь и видишь сны, я тоже мечтаю....

...что однажды, ты нырнешь в прохладное, чистое озеро...

Когда нибудь, ты пойдешь в дремучий лес...

в один из дней твои глаза будут сиять от переполняющего тебя счастья...

Когда нибудь, ты побежишь так быстро и далеко, что покажется будто сердце в груди горит огнём...

Когда нибудь, ты взлетишь на качелях так высоко, как никогда раньше не осмеливалась....

Когда нибудь, ты услышишь то-то настолько грустное, что сожмёшься в комочек, не зная куда деться от этой печали.....


Когда нибудь, ты напоешь свою песенку ветру, и ветер унесёт её  собой ..

Когда нибудь, я буду стоять на крыльце нашего дома и смотреть, как ты машешь мне рукой, пока совсем не скроешься из виду...

Когда нибудь, ты будешь смотреть на этот дом и удивляться, как то, что казалось таким большим, может выглядеть таким маленьким....


Когда нибудь, ты почувствуешь маленький вес, на своей спине....

Когда нибудь, я увижу как ты расчёсываешь волосы своего малыша.....

Когда нибудь, через много-много лет, твои собственные волосы посеребрит седина....

И когда этот день настанет, моя дорогая дочка, ты обязательно вспомнишь обо мне. 


"Someday" by Alison Meghee and Peter h. Reynold
                                                                       переклад взято тут 

Так воно і є в житті, правда? час невпинно спливає і залишає спогади....приємні дуже спогади ))) 
так що треба насолоджуватись кожною секундою життя, і цінувати тих хто дав нам це життя...бо ще трохи часу і наші малята виростуть...а ми будемо сивими бабусями і сидячи в оточенні внуків і правнуків згадувати своє життя ))) 

Люблю васі обнімаю ;) 
Чудового вечора і солодких снів
Ваша Зірочка ;) 

26 коментарів:

  1. Как трогательно) и картинки замечательные

    ВідповістиВидалити
  2. Оксаночка, спасибо, что поделилась с нами такой чудесной сказкой-былью! :) дочитывала со слезками в глазах (что-то я сентиментальна...), картинки чудесные, думаю, можно со ссылкойна оригинал использовать в скрап-работах :)

    ВідповістиВидалити
  3. задумалась.. аж сльози навертаються.. як невпинно стрімко біжить час.. засмучує дуже сумна істина: найбільше цінуємо те, що втрачено..

    ВідповістиВидалити
  4. Слезу пробивает просто нереально...Сижу, рыдаю...

    ВідповістиВидалити
  5. вкотре бачу цю історію і вкотре втираю сльози))

    ВідповістиВидалити
  6. "треба насолоджуватись кожною секундою життя і цінувати тих хто дав нам це життя" 100 %....

    ВідповістиВидалити
  7. Оксаночка, а я читая твою историю в картинках, вспомнила, что когда-то читала мысль, относящуюся к нам мамам, которые порой так хотят порядка в доме и вздыхают о том, когда их дети вырастут.
    Что придет то время, когда в доме будет идеальный порядок, все будет стоять на своих местах, не будет криков и плача, смеха и детской беготни. На ковре не будет пятен, на стенах рисунков. Посуда будет стоять чистой,стол пустым, а в доме тишина...и именно тогда, будут приходить мысли, что то время было прекрасным...
    И вот я вспомнила, что сегодня расстроилась, что мой сынишка черкнул ручкой новые обои...а теперь подумала и улыбнулась.
    Спасибо, моя хорошая.

    ВідповістиВидалити
  8. Сижу рыдаю... Просто и так красиво написано о жизни, и всё правда))) Спасибо!

    ВідповістиВидалити
  9. а мне от этой истории совсем слёзы не наворачиваются...даже наоборот!!! посмотрите, как в ней показана вся наша жизнь - всему своё время и место...как всё циклично, как всё добро и красиво, если мы именно так сами и будем видеть нашу жизнь!!!!
    это просто невероятно, и я благодарна Богу и своим родителям, что я здесь есть!!!
    целую!!!

    ВідповістиВидалити
  10. Правдива історія! Кожне слово відгукнулось в душі. Сумно, що минають найсолодші моменти... але сумувати нема часу, щоб не пропустити щось цінне. Потрібно жити тут і зараз.

    ВідповістиВидалити
  11. дуже трепетна історія... заставляє задуматись і насолоджуватись тим, що є зараз, бо час летить..........
    Оксанчик, дякую, що поділилась )))

    ВідповістиВидалити
  12. Ксюша, спасибо за историю, очень поучительная

    ВідповістиВидалити
  13. так, Ксюш, дуже душевно і життєво, для мене зараз особливо актуально - я спостерігаю за змінами в донечці, як вона стає самостійною, починає заводити нових друзів, яких я і не знаю, має на все свою думку і своє рішення, і хоче мати 30 років і дитинку в животику))))
    а ще недавно була немовлям - як же швидко все таки летить час (набагато швидшe, колu є дітки, ніж до ïх появи!)

    ВідповістиВидалити
  14. Ця історія, кожного разу потрапляючи мені на очі,змушує зупинитись і задуматись глибше над сенсом життя.Я взагалі вважаю,що головне наше призначення в житті-діти,це те заради чого справді варто жити і задля чого ми прийшли в цей світ.

    ВідповістиВидалити
  15. Красиво, ніжно, правдиво, рідно!

    ВідповістиВидалити
  16. Сердце стискається від почуттів, одразу уявила себе і своїх діточок, і маму, і бабцю))
    Дякую!

    ВідповістиВидалити
  17. Така мила історія, я аж просльозилась )))))

    ВідповістиВидалити
  18. Дійсно, розчулює до сліз! Нам варто задумуватись про це частіше...

    ВідповістиВидалити
  19. Я где-то уже видела такие картинки, очень за душу цепляют. Как быстро время летит, нужно ценить каждый день!)

    ВідповістиВидалити
  20. В который раз рыдаю и ловлю себя на мысли, что очень соскучилась по своей маме!!!!
    Спасибо, Оксаночка!!!

    ВідповістиВидалити
  21. Мурашки по шкірі... ох, дякую)))

    ВідповістиВидалити
  22. Дуже сильно. просто і правдиво. Але мені от не плачеться :) Навпаки, якось стало так світло на душі... Дякую!

    ВідповістиВидалити
  23. Красива історія, а головне правдива :)

    ВідповістиВидалити
  24. повністю з тобою згідна,дякую

    ВідповістиВидалити
  25. С таким интересом почитала. Спасибо! Красивая история!!!

    ВідповістиВидалити

Related Posts Plugin for WordPress, Blogger...